Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України

Герб Полтавщини
36014 м. Полтава, вул. Соборності, 45, (0532) 56-28-60, uprjustpoltava@just.gov.ua

«Емфітевзис як різновид речових прав на нерухоме майно»

9 лютого 2018

Поряд із правом власності на нерухоме майно, в тому числі на земельну ділянку, цивільне законодавство виділяє інші речові права. Залежно від змісту наданих прав та обов’язків, частиною 1 статті 395 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено перелік видів речових прав на чуже майно, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Зміст права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) розкрито у статті 407 Кодексу та у статті 102-1 Земельного кодексу України. Так, емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що виникає на підставі договору між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

З огляду на визначені статтею 19 Земельного кодексу України категорії земель, предметом договору про встановлення емфітевзису є земелі сільськогосподарського призначення.

Так, до земель сільськогосподарського призначення статтею 22 Земельного кодексу України віднесено:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Законодавство не містить вимог до форми договору про встановлення емфітевзису, однак, враховуючи положення статей 182, 208, 209 Кодексу, договір емфітевзису  укладається в письмовій формі та, за домовленістю сторін, посвідчується  нотаріально.

Договір емфітевзису може бути строковим або безстроковим.

При цьому, законодавством встановлено відповідні обмеження щодо строку договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб для земельних ділянок державної або комунальної власності, що  не може перевищувати 50 років (стаття 408 Кодексу).

Емфітевзис може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Виключенням є право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб, що не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Емфітевзис може відчужуватися як на користь інших осіб, так і власника земельної ділянки, який користується переважним правом його придбання. Поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача є підставою припинення емфітевзису.

Відповідно до статті 182 Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015  № 1127.

Емфітевзис є похідним речовим правом на нерухоме майно і реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно.

Однією з підстав для проведення державної  реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі емфітевзису,   є договір, укладений у порядку, встановленому законом.

На сьогодні цивільно-правовий інститут емфітевзису набуває свого поширення. У разі, коли землевласник не бажає втрачати право власності на землю, але й сам не має можливості обробляти її, він може передати земельну ділянку в довгострокове користування іншим особам на підставі договору емфітевзису. Емфітевзис є доволі прийнятним  для власників земельних ділянок ще й тому, що останні мають можливість отримати більшу суму за землю одразу після укладення договору, а не частинами, як орендну плату. Передача земельної ділянки в користування на підставі договору емфітевзису є  своєрідним квазіринком в умовах мораторію.

© 2008-2018 Всі представлені на WEB-сайті Головного територіального управління юстиції у Полтавській області оперативні дані і документація носять інформаційний характер і не можуть використовуватись як офіційні документи. При повному або частковому використанні інформації, розміщеної на web-сайті, посилання на джерело інформації обов’язкове.